Сучасна психологія покеру: "майндсет" — це для фішів?

Останніми роками психології в покері приділяють дедалі більше уваги. Про важливість роботи над мисленням регулярно говорять топові професіонали, а ментал-коучі переконують: технічних знань уже недостатньо, щоб стабільно перемагати на високому рівні.

Так, один із найсильніших онлайн-регів світу Бенджамін Ролле після перемоги в Головній події WSOP Online зізнався , що значну частину часу інвестував саме в розвиток ментальної складової своєї гри.

"Відвідував буткемпи, працював із менторами та коучами, займався медитацією, пробував різні техніки, аби залишатися у фокусі. Більшість цього не робить — а потім дивується, чому відстає".

Схожої думки дотримується й психолог Алан Лонго, який уже багато років працює з професійними покеристами. На його переконання, навіть бездоганна технічна підготовка не гарантує успіху без правильної роботи над способом мислення, емоціями та впевненістю. Саме ці три складові, вважає Лонго, формують справжню силу гравця за покерним столом.

Втім, Пол Гіббонс пропонує поглянути на цю тему під зовсім іншим кутом. Колишній трейдер Волл-стріт, психолог та автор дев'яти книг вважає, що популярна порада "працюйте над своїм мисленням" насправді майже нічого не дає. На його думку, проблема полягає в тому, що саме поняття "майндсет" є надто розмитим, а тому його неможливо ефективно тренувати.

Гіббонс, який і сам є пристрасним любителем покеру, щоліта грає великі турнірні серії, а його кар'єрні турнірні призові вже наближаються до $1,000,000, переконаний: замість абстрактної роботи над "мисленням" гравцям слід розкласти свою ментальну гру на конкретні навички й тренувати кожну з них окремо. Саме цій ідеї він присвятив свою колонку на Poker.org.

Майндсет — це не ціль, а лише загальна ідея

Гіббонс проводить паралель із заняттями в тренажерному залі. Мовляв, якщо прийти до тренера й попросити його покращити вашу фізичну форму, найімовірніше, у відповідь він поставить уточнювальне запитання: що саме? Витривалість? Силу? Гнучкість? Швидкість? Потужність? Кардіо?

Жоден серйозний тренер не будуватиме програму навколо абстрактного поняття "бути у формі", адже воно не пояснює, над чим саме потрібно працювати. Це не конкретна ціль для тренувань, а радше загальна характеристика.

На думку Гіббонса, у покері з ментальною грою часто відбувається те саме. Гравцям постійно радять "працювати над майндсетом" чи "покращити мислення", але ці формулювання майже не дають відповіді на головне питання: що саме потрібно тренувати?

У результаті покеристи погоджуються, купують книги, дивляться навчальні відео, але не завжди бачать реальні зміни. Не тому, що їм бракує мотивації, а тому, що саме поняття "майндсет" надто розмите й не перетворюється на конкретну вправу, навичку чи вимірюваний прогрес.

Це все одно що сказати людині: "стань кращим". Звучить правильно, але залишається незрозумілим, з чого починати, які слабкі місця виправляти і як оцінити результат.

Ефективність фізичної підготовки полягає в тому, що її давно навчилися розкладати на окремі складові. Спринтер і марафонець обидва перебувають у чудовій фізичній формі, але їхні тренувальні програми майже не мають нічого спільного. Тренери визначають окремі компоненти фізичної підготовки, оцінюють сильні та слабкі сторони спортсмена і лише після цього будують індивідуальний план. Саме правильна структура дозволяє ефективно тренуватися.

Шість складових майндсету в покері

На думку Гіббонса, із психологічною підготовкою ситуація абсолютно аналогічна — просто поки що ми рідше використовуємо правильну систему. Він пропонує розділити ментальну гру щонайменше на шість компонентів.

Концентрація – здатність підтримувати увагу протягом десятигодинної сесії, навіть у тих роздачах, де ви давно скинули карти.

Фокус – уміння спрямовувати увагу саме на важливі речі: перебіг гри, а не телефон, офіціантку чи бедбіт, який стався годину тому.

Логічне мислення – якість ухвалення рішень під час роздачі: аналіз діапазонів, блокерів, розмірів ставок та інших факторів.

Метакогніція – здатність аналізувати власне мислення й помічати момент, коли ви починаєте вигадувати аргументи лише для того, щоб виправдати вже ухвалене рішення.

Контроль імпульсів – уміння не піддатися бажанню зробити очевидно поганий або емоційний хід.

Креативність – здатність знаходити нестандартні рішення замість того, щоб автоматично використовувати шаблони, які знають усі суперники.

Усі ці навички відрізняються одна від одної. Вони можуть давати збій незалежно одна від одної й потребують абсолютно різних методів тренування.

Наприклад, гравець із блискучим логічним мисленням, але слабким самоконтролем має зовсім іншу проблему, ніж дисциплінований покерист, який просто втрачає концентрацію після шостого рівня турніру.

Проте універсальна порада "працюй над майндсетом" нічим не допомагає ні першому, ні другому. Першому потрібен не додатковий теоретичний матеріал, а чіткий алгоритм дій у проміжку між емоційним імпульсом і ухваленням рішення. Другому ж потрібні не лекції про дисципліну, а тренування уваги – так само як марафонцю необхідно поступово нарощувати базову витривалість.

Діагностика важливіша за мотивацію 

Саме це найбільше дратує автора в більшості порад щодо психології покеру. На його думку, замість того щоб допомагати гравцеві визначити слабке місце, багато тренерів продають красиву ідею про "правильне мислення".

"Більшість порад щодо ментальної гри продають абстрактний "майндсет", хоча повинні допомагати насамперед із діагностикою проблем".

Гіббонс наголошує, що питання ніколи не повинно звучати як: "Який у мене майндсет?"

Натомість варто запитувати:

• яка саме навичка дала збій;
• у якій ситуації це сталося;
• за яких умов проблема проявляється найчастіше.

Відповісти на такі питання можна лише тоді, коли у вас є чітка система оцінки власної гри.

Що робити покеристу

На завершення автор радить перестати використовувати абстрактне поняття "майндсет" як універсальне пояснення всіх проблем. Натомість слід розкласти свою ментальну гру на окремі компоненти, чесно визначити, які саме навички працюють недостатньо добре, а потім цілеспрямовано тренувати кожну з них.

Саме так спортсмени вже понад сто років підходять до розвитку свого тіла.

На думку Пола Гіббонса, настав час застосовувати такий самий системний підхід і до розвитку мозку.