"Я цей турнір виграю — скріньте!": історія Марії "DontCry0MyNuts", яка виграла головний івент MTT Sports

Флагманський турнір MTT Sports приваблює тисячі гравців з усього світу можливістю виграти солідні призові без жодних грошових вкладень. Навіть після того, як він трансформувався з фриролу на івент із байіном, шлях до головного призу — 0,4 біткоїна (а це майже $50,000 за нинішнім курсом) — усе ще можна розпочати з безплатних турнірів. 

Українські гравці неодноразово потрапляли в біткоїн-зону головного турніру, але справді виняткового успіху досягла Марія "DontCry0MyNuts". У неділю, 13 липня, вона подолала величезне поле суперників і стала другою представницею України, яка виграла головний турнір MTT Sports. 

В ексклюзивному інтерв’ю "Покерному Віснику" Марія розповіла про своє незвичне, навіть трохи повчальне знайомство з покером, поділилася враженнями від перемоги та дала поради тим, хто мріє здобути власну частку біткоїна.

"Я це зробила!"

— Коли вперше відчули наближення перемоги?

— Мабуть, коли в грі залишалося шістнадцять чи сімнадцять гравців — тоді я зробила другий стек. Я граю агресивно, тому, коли отримала великий стек, зрозуміла: свого вже не відпущу. Принаймні, так і мало бути — якщо не буде раптових переїздів. А коли перемогла, то сказала собі: "Я це зробила!".

— Як загалом минув фінальний день? Чи були критичні моменти або роздачі, коли все могло піти не так?

— Чесно кажучи, я задоволена тим, як відіграла обидва дні. Грубих помилок не було. Хіба що на початку третього дня трапилося кілька моментів. Вильотом я не ризикувала, але в першу годину зробила кілька необов’язкових дій проти гравців із меншими стеками.

Я дуже критично ставлюся до себе. Завжди розбираю роздачі, аналізую помилки. Коли мене закономірно переїжджають — це прикро, але прийнятно. Найприкріші ж ті моменти, коли розумієш: сам винен, припустився помилки. Уже після перемоги в турнірі я переглядала роздачі — лише в першу годину третього дня були моменти"на тоненького".

— Із якої спроби вдалося виграти турнір із призовим фондом 1 біткоїн?

— Про цей рум мені розповів друг — це сталося десь на четвертому тижні існування турніру. Спочатку я поставилася до нього скептично через величезні кілополя. Грати почала приблизно з сьомого тижня — загалом відіграла десь 25 із 38 турнірів за 1 біткоїн.

— Цей тріумфальний похід ви розпочали з сателітів чи придбали квиток в один із перших двох днів?

— Після зміни формату турніру я кілька разів купувала квиток у Day 1, але потім подивилася на результати: приблизно з семи-восьми спроб проходила далі, але з дуже посереднім стеком. Після того, як турнір почав проходити раз на два тижні, а байін збільшився до 300 МТТ-токенів, дійшла висновку, що структура перетворилася на рулетку. Підрахувала, що краще змінити підхід. У попередній і в цей турнір я заходила, купуючи Day 2 Pass за 2000 МТТ-токенів.

— Як загалом починалася ваша історія на MTT Sports?

— Взагалі на MTT Sports я починала з фриролів. Коли виграла трохи МТТ-токенів, почала грати регулярні турніри. З руму вдалося вивести десь $1,500, попри те, що зіграла небагато турнірів і виводила, коли курс токена вже просів. Знаю кількох хлопців, які допомогли з виводом. З одним із них розговорилися. Ще в мене є друг, якого я можу навіть назвати своїм учнем — навчала його покеру. До речі, плюсовий. Вони знають, що я грала в румі здебільшого задля перемоги саме в цьому турнірі. Коли засмучувалася через невдачі, казала їм: "Я цей турнір виграю — скріньте!". А потім, уже за фіналкою, коли залишалося п’ять гравців, один із них написав мені в телеграм: мовляв, я такого ще не бачив, щоб людина, особливо дівчина, так упевнено сказала, що виграє — і таки виграла.

— Отримані за перемогу призові — найбільші у вашій кар’єрі?

— Так, це мій бест-кеш. До цього мій максимум був приблизно $4,000. Граю в багатьох румах у різні дисципліни з ABI 15.

"Спершу програла багато. Але покером усе й повернула"

— А з чого взагалі почалося ваше захоплення покером?

— Певно, це був 2012 рік. Я мала дуже високооплачувану роботу, відповідно — добре заробляла. Одного разу після перельоту довелося довго чекати на потяг. І я вирішила, що замість того, щоб просто сидіти в готелі, краще спробую пограти в покер. Так я й потрапила на свої перші офлайн-ігри. Тоді про покер чула лише з телевізора — з реклами PokerStars. Серед друзів покеристів не було. Я не знала ані комбінацій, ані правил. Програла велику суму — не за один раз, а загалом. Спершу була навіть не фіш, а гірше — взагалі не розуміла, де я і що роблю. Втім, усе повернула саме завдяки покеру — хоча це сталося значно пізніше.

— Як ви навчалися покеру?

— У мене було минуле на стаціонарних гральних автоматах, і тому я навіть не думала, що покер — це гра математики й стратегії. Хоча в мене аналітичний склад розуму. Оскільки не мала друзів із покерного світу, які могли б пояснити нюанси, я спершу ставилася до покеру як до казино — мовляв, усе вирішує везіння. Але десь через три роки почала навчатися — і це було дороге навчання, на власних помилках.

Згодом, звісно, читала покерну літературу, дивилася навчальні відео й трансляції офлайн-подій.

Спочатку мені більше подобався офлайн — там своя атмосфера. Онлайн спершу не приваблював. І навіть коли вже зрозуміла, що онлайн — це гроші, а офлайн — це кайф, все одно обирала офлайн, бо мені подобалася саме атмосфера. В онлайні мені було дуже нудно. І лише з часом я перейшла в онлайн, де теж активно навчалася. У мене були тренери, індивідуальні й групові тренування, я закінчила багато курсів — кеш, МТТ. Дуже багато навчалася — вбирала інформацію як губка.

— Тобто для вас покер зараз — це вже професія, а не хобі? 

— Так, десь три-чотири роки покер для мене вже не хобі, а професія. Це була моя помилка — грати на великі гроші, нічого не розуміючи. Потім моє природне, досить велике его підштовхнуло мене до думки: я маю повернути все, що втратила.

— Грали на європейських серіях?

— До європейських не доїхала. Але багато грала на великих серіях в Україні — у Харкові, Києві. Зокрема брала участь в URT Main Event, куди відібралася через сателіт.

— Зараз уже, мабуть, маєте чимало друзів-покеристів?

— Звісно, адже минуло багато років. Знаєте, багато дівчат приходять у покер зі своїми друзями або хлопцями. Неодноразово бачила, як дівчата просто приходять на турнір і спостерігають, як грає їхній партнер, нічого не розуміючи. Чоловіки їм щось пояснюють — і так іноді виникає інтерес до гри. Натомість я завжди була сама по собі. Так склалося, що ніхто мене в покер не приводив — я сама туди прийшла.

"Гроші прийшли в ідеальний момент. І я грала свою найкращу гру"

— Уже знаєте, на що витратите виграш?

— Пам’ятаєте цю байку про чоловіка, який виграв WSOP? У нього питають: куди витратиш виграш? А він каже — борги роздам. Йому знову: борги — це добре, а решта? А він відповідає: решта почекає (сміється).

Якщо чесно, грошей ніколи не буває забагато. Їх завжди є куди подіти. Цей виграш стався дуже вчасно — повернув мені за всю біль, яка накопичилася протягом затяжного даунстріку.

До того ж сину виповнюється 18 років. Наразі живемо в Україні, але будемо вступати до ВУЗу за кордоном. А вдома залишається старше покоління — потрібно все залишити в затишку й порядку. Тому цей виграш стався саме тоді, коли був найбільш потрібен. Я дуже вдячна й задоволена, що все склалося саме так.

До речі, зі знайомих ніхто не знав, що я граю в цьому турнірі. Навіть коли пройшла в топ-27, вирішила нікому не казати, щоб не відволікали в телеграмі. Знала тільки найкраща подруга — і то лише тому, що за годину до початку третього дня я вітала її сестру з Днем народження й не втрималася та розповіла по великому секрету.

— Яку б пораду дали гравцям, які хочуть виграти цей турнір?

Головна порада — зберігати ментальний спокій. У цьому турнірі при кожному оліні в мене серце йшло в п’яти — через цей затяжний даунстрік. Коли я виставилася з кишеньковими дамами проти двох коротких стеків — пари п’ятірок і пари шісток — я так зраділа, коли виграла, ніби переїхала королів з двійками. Такий уже був високий психологічний тиск через попередні невдачі.

Коли пройшла в топ-27, вирішила нікому нічого не казати не через забобони, а саме щоб не відволікали. Перед цим у мене була дуже невдала кеш-сесія в Омаху, яка тривала майже добу. А вже через чотири години після неї починався турнір за біткоїн. Тобто я майже півтори доби не спала — була в’ялою. І, можливо, це навіть допомогло ще більше сконцентруватися: я усвідомлювала, що не в ідеальному стані.

Коли пейджампи по $1,000–$2,000, це, звісно, створює мандраж, шалений адреналін. Але треба себе налаштувати на те, щоб грати свою найкращу гру — незалежно від обставин.

Я сказала собі: не зважай — грай, як у звичайному турнірі. Потрібно не затискатися, не недогравати і не перегравати, пам’ятати про ICM, про призи, але не надавати цьому надмірного значення. Просто грати у свій найкращий покер. І я вважаю, що дійсно зіграла у свій найкращий покер.

— Результат — тому підтвердження!