"Технології розширюють можливості для шахрайства": Антоніус і Белланде – про нові ризики для покеру

Шахрайство в покері – тема далеко не нова. Лише за кілька місяців індустрію сколихнули одразу кілька гучних історій: звинувачення у гостингу Тоні Ліна, масштабне розслідування ФБР, яке викрило схеми обману в американських приватних іграх, відверті заяви Метта Беркі про методи шахрайства . А Гаррет Адельштайн у резонансному інтерв’ю заявив, що переконаний – його обманули на Hustler Casino Live.

І саме до цієї теми днями повернулися в подкасті Radio ViraL. Ведучий Жоан "YoH ViraL" Гільбер разом із гостями – легендарним фіном Патріком Антоніусом та американським гайролером Жаном-Робером Белланде – майже годину обговорювали темний бік сучасного покеру. Йшлося не лише про обмани в приватних іграх, а й про боти, змови, штучний інтелект та нові технології, які здатні повністю змінити правила гри.

Приватні ігри – найбільша зона ризику

Усі учасники дискусії досить швидко зійшлися на головному: найбільший ризик шахрайства сьогодні – саме в приватних іграх.

Белланде відзначив:

"Сьогодні саме в приватних іграх найбільший ризик отримати негативний досвід. У казино ти хоча б знаєш, що тобі заплатять. Там є камери, служба безпеки. У приватних – жодних гарантій немає".

Антоніус погодився та додав, що зараз навіть довіра до організатор та його репутація більше нічого не гарантує – на кшталт тієї, яку свого часу мала Моллі Блум у своїх легендарних іграх .

"Люди змінюються. Особливо коли йдеться про великі гроші. Іноді достатньо одного гравця за столом із певним пристроєм – і вся гра зруйнована".

Мікрокамери, AI і частка секунди в повітрі

Далі розмова перейшла від загальних ризиків до конкретних механік. Зокрема Антоніус детально описав одну з відомих йому схем:

"Коли дилер розкидає карти, вони перебувають у повітрі частку секунди. Якщо на столі є пристрій із мікрокамерою – телефон, годинник, навіть кільце – камера може зчитати карту знизу. Далі AI обробляє інформацію і повідомляє гравцеві через мікронавушник".

Схема проста й водночас дуже ефективна: частка секунди – цього достатньо для розпізнавання зображень. Карта фіксується, система визначає ранг і масть, алгоритм прораховує ситуацію, а гравець отримує сигнал.

І все це – без видимих ознак. Антоніус наводить деталь, яка змушує замислитися:

"Пристрій може бути абсолютно непомітним. Наприклад, годинник, який лежить на столі в "правильній" позиції протягом кількох годин".

Далі він пояснює, чому такий обман складно викрити:

"Уяви, що хтось знає твої карти. Він може грати так, ніби просто агресивний або слабкий гравець. Але знову і знову ти потрапляєш у ситуацію, де він ставить саме тоді, коли в тебе нічого немає".

Белланде коротко підсумовує:

"Якщо це триває 10 годин поспіль – це вже не збіг".

RFID і шафл-машини

Окрема частина розмови стосувалася RFID-карт і шафл-машин. Антоніус пояснює, в чому небезпека:

"Якщо колода не перемішується між вулицями, порядок карт зберігається. Той, хто має доступ до цієї інформації, може знати, хто виграє ще до флопа".

Йдеться про ситуацію, коли порядок колоди відомий системі – через RFID-чіпи або доступ до шафл-машини. Якщо цей порядок не змінюється, теоретично можна передбачити розвиток роздачі.

Саме тому одним із ключових методів протидії гості назвали динамічний шафл – додаткове перемішування колоди між флопом, тьорном та ривером. Інше важливе рішення – зміна техніки роздачі карт, щоб вони рухалися по столу, а не "підкидалися" в повітря, створюючи можливість для зчитування.

Онлайн-покер: інший рівень складності

Попри те що основний фокус розмови був на живих іграх, учасники не оминули й тему онлайн-покеру, де мова зайшла про інший рівень шахрайства – програмний.

"Там, де є великі гроші, завжди знайдуться люди, які шукатимуть спосіб обійти правила. І технології лише розширюють можливості".

Якщо в офлайні ти бачиш опонента фізично, то в онлайні перед тобою лише нікнейм. І саме це робить проблему складнішою.

Першою загрозою, про яку згадали учасники, стали боти. Йдеться про складні системи, які:

• грають без втоми та перерв;
• використовують GTO-моделі;
• аналізують величезні масиви роздач;
• адаптуються до конкретних суперників.

Пролунала цікава думка: сьогодні бот може бути не просто окремим акаунтом, а частиною цілісної структури.

Уявімо мережу профілів, які:

• керуються централізовано,
• синхронізують стратегію,
• контролюють ліквідність на певних лімітах.

Це вже не "один шахрай", а система.

Особливо небезпечними учасники подкасту назвали так звані напівботи – коли людина формально грає сама, але постійно користується підказками програмного забезпечення. Ззовні це виглядає як просто дуже дисциплінована, майже безпомилкова гра.

Колузія: командна стратегія проти столу

Наступна проблема – колузія. На відміну від живого покеру, де змову складніше приховати, онлайн відкриває безліч можливостей для координації.

Гравці можуть:

• перебувати в різних країнах;
• спілкуватися через месенджери;
• ділитися інформацією про карти;
• узгоджувати розіграші.

Іноді це виглядає як дрібні поступки один одному, іноді – як продумана стратегія "ти тиснеш, я відступаю". У турнірах така змова стає особливо небезпечною через ICM-фактор – навіть невелике втручання може змінити розподіл призових.

RTA: солвер у реальному часі

Окремо гості торкнулися теми real-time assistance – програм на базі штучного інтелекту, які аналізують ситуацію під час самої гри.

Фактично це солвер, який працює в режимі live. Такі інструменти можуть:

• миттєво оцінювати поточну ситуацію;
• пропонувати оптимальне рішення;
• інтегруватися з трекерами;
• працювати у фоновому режимі.

Хоча великі покер-руми активно впроваджують системи виявлення RTA, технологія розвивається швидше, ніж регуляція. І головна проблема – складність довести факт шахрайства. Гравець може просто виглядати "надто сильним". Помилок майже немає, рішення – близькі до ідеальних. Але де межа між геніальністю і програмною підтримкою?

Саме це робить боротьбу з RTA однією з найскладніших задач для операторів.

У розмові також згадали так званий X-ray-софт – умовну назву інструментів, які можуть аналізувати внутрішню структуру клієнта гри або зчитувати приховані дані.Теоретично, якщо зловмисник отримує доступ до внутрішньої мережі, серверів або генератора випадкових чисел (RNG) він може впливати на процес або отримувати інформацію, яка не повинна бути доступною гравцям.

Саме тому великі оператори інвестують мільйони в кібербезпеку, аудит, сертифікацію та алгоритми виявлення аномальної поведінки.

"Чит – це крадіжка"

Наприкінці дискусії ведучий Жоан "YoH ViraL" Гільбер повернув розмову до фундаментального питання – етики.

"Покер створений для гри на основі знань і рішень – без допомоги в реальному часі. Чит – це крадіжка. Добре грати і вигравати в довгій дистанції – це майстерність, а не злочин".

Він окремо звернувся до операторів і організаторів ігор:

"Працювати проти шахрайства – означає працювати на благо гри".