Професійні покеристи блефують значно рідше, ніж ви думаєте: тренер розвінчав популярні міфи

Великі блефи, ризиковані олiни та нестандартні рішення – саме таким часто постає професійний покер у телевізійних трансляціях. Проте за реальними покерними столами все працює дещо інакше. Американський професіонал і відомий тренер Алекс Фіцджеральд переконаний: більшість любителів переоцінюють агресивність своїх суперників і надто захоплюються складними стратегіями, які на практиці їм майже не потрібні.

У своїй колонці для CardPlayer.com Фіцджеральд пояснив, чому професіонали блефують значно рідше, ніж заведено вважати, як правильно оцінювати агресію суперників та чому звичайні ставки на велью часто приносять більше грошей, ніж видовищні блефи.

Чому не варто захоплюватися 4-бет-блефами

Одна з поширених помилок, на думку Фіцджеральда, – прагнення опанувати складні префлоп-стратегії ще до того, як у них виникне реальна потреба. Зокрема, це стосується 4-бет-блефів – повторних підвищень ставки на префлопі без преміальної руки.

Тренер стверджує, що приблизно у 98% ситуацій гравцям узагалі не потрібно досконало володіти цим прийомом. Причина проста: більшість суперників недостатньо часто застосовують 3-бет-блефи, щоб протидія їм за допомогою 4-бетів стала необхідністю.

За майже два десятиліття тренерської роботи Фіцджеральд навчав тисячі покеристів із понад 60 країн і помітив характерну закономірність: більшість любителів грають на префлопі занадто пасивно.

Наприклад, тренер вважає хорошим показником частоту 3-бетів на рівні 11–13%. Водночас у багатьох любителів вона становить лише 6–7%.

Сам Фіцджеральд розповів, що під час нещодавнього фінального столу онлайн-турніру з гарантією $1 млн його частота 3-бетів сягала приблизно 14–15%.

Головний висновок: перш ніж шукати способи протидії надзвичайно агресивним стратегіям, варто переконатися, що суперники взагалі їх використовують. 

Не кожен 4-бет – це блеф

Ще одна поширена помилка – сприймати будь-яку агресивну дію суперника як потенційний блеф.

Фіцджеральд наводить простий приклад. Припустімо, покерист зробив 3-бет із парою валетів, але у відповідь отримав 4-бет. Перш ніж продовжувати роздачу, йому варто поставити собі запитання: чи здатен цей суперник зіграти так само з TT, 99 або 88?

Якщо відповідь негативна, фолд може виявитися значно вигіднішим рішенням, ніж спроба перевірити опонента на міцність.

На думку тренера, любителі нерідко переносять побачене в трансляціях великих турнірів на власні ігри. Вони припускають, що суперники мислять на кілька кроків уперед, використовують збалансовані діапазони та регулярно вдаються до складних блефів.

Проте реальність часто набагато простіша: іноді за агресивною лінією суперника стоїть не хитромудрий блеф, а звичайна пара тузів.

Скільки покеристів насправді грають у плюс?

Фіцджеральд також закликає не переоцінювати рівень підготовки суперників. За його приблизними оцінками, лише один із 10–20 гравців здатен стабільно долати рейк – комісію покер-руму.

Причому навіть серед прибуткових покеристів лише невелика частина заробляє справді значні суми. Ще менше гравців можуть підтримувати такі результати протягом кількох років.

Це означає, що більшість суперників за столами далекі від образу бездоганних професіоналів, які здатні прорахувати кожне рішення на кілька кроків уперед.

На думку тренера, усвідомлення цього допомагає позбутися зайвого страху перед опонентами та впевненіше ухвалювати рішення.

Ставки на велью замість видовищних блефів

Мабуть, найважливіша думка Фіцджеральда стосується самого блефу.

Багато початківців переконані, що головна відмінність професіонала від любителя – вміння виконувати складні та сміливі блефи. Однак тренер наголошує: у багатьох іграх найбільше грошей приносить зовсім інша стратегія.

Якщо суперники схильні занадто часто колувати ставки, найвигіднішим рішенням буде зменшити кількість блефів і частіше ставити на велью.

Наприклад, отримати три коли від слабшої руки, маючи топпару з посереднім кікером, іноді значно прибутковіше, ніж намагатися вибити суперника з банку ефектним блефом.

Звісно, це не означає, що від блефів потрібно повністю відмовитися. За столами, де опоненти грають обережно та часто фолдять, агресивна стратегія може бути надзвичайно ефективною.

Ключове вміння професійного покериста – не блефувати якомога частіше, а правильно визначати, коли це справді вигідно.

Головна порада Фіцджеральда однаково актуальна для онлайн-покеру та живих турнірів: не потрібно сліпо копіювати гру зірок із телевізійних трансляцій. Набагато важливіше розуміти особливості конкретних суперників і використовувати стратегію, яка найкраще працює саме проти них.