Покер на шляху до статусу олімпійського спорту: утопія чи реальний план?

Дебати щодо майбутнього покеру як світового виду спорту тривають роками, але до конкретних та рішучих дій справа не доходила. І лише днями Леонардо Каварже Мартінс, CEO Всесвітньої федерації покеру, запропонував структурний план, мета якого перетворити покер на міжнародно визнаний спорт з єдиними стандартами та офіційними змагальними циклами, подібних до тих, що існують у тенісі, шахах тощо.

У відео, яке опублікувала Федерація покеру Колумбії, Мартінс детально пояснює свою ідею, яка, за його словами, "не прагне нікого замінити - лише впорядкувати хаос, який безконтрольно зростав 25 років". На його думку, проблема полягає у повній відсутності спортивної організації.

Спортивна структура для гри, яка розвивалася без чітких правил

Мартінс пояснює, що покер розвивався стрімко та хаотично - під впливом комерційних інтересів, спалахів популярності та регуляцій, які ніколи не враховували природу самої гри.

"Покер розвивався в руках бізнесу, а не спорту", - наголошує він. Саме тому, на його думку, спільноті так і не вдалося створити стабільну, безпечну та інституційно визнану систему.

Бразилець вважає необхідним створити універсальну структуру, яка визначить:

• хто вважатиметься спортсменом,
• як проходитимуть офіційні змагання,
• які органи займатимуться проведенням змагань,
• стандарти арбітражу,
• мінімальні вимоги до офіційних турнірів.

"Ми не можемо вимагати, щоб покер визнавали спортом, якщо досі не домовилися навіть про те, що означає змагатися за єдиними правилами".

За словами Мартінса, саме відсутність такої структури формує негативне сприйняття гри на державному рівні:

"Поки покер вважають комерційною розвагою, він лишатиметься поза глобальним спортивним радаром".

Визнання, наполягає він, можливе лише за умови впровадження процесів, притаманних будь-якій міжнародній федерації: управління, регламент, офіційні рейтинги та категорії змагань.

Міжнародна модель: ліги, категорії та представництво країн

Пропозиція WPF передбачає створення глобальної системи змагань за принципом традиційних видів спорту: національні чемпіонати, афілійовані федерації, континентальні турніри та елітний турнір, на який країни відряджатимуть своїх офіційних представників. Мартінс підсумовує:

"Спорту потрібна пірамідальна структура".

Модель передбачає створення спортивних "платформ", які дозволять гравцеві пройти шлях від локальних турнірів до Чемпіонату світу з покеру, організованого за єдиним регламентом. Така система, за словами Мартінса, також захищає рекреаційного гравця:

"Сьогодні гравець приходить у турнір і не знає, чого очікувати. За спортивної структури він чітко розумітиме, у що саме грає і для чого".

Одна з найбільш повторюваних тез Мартінса - необхідність формування справжньої ідентичності покеру.

"Ми маємо перестати копіювати структури казино й почати будувати структури спорту".

Це включає сертифікацію турнірних директорів, прозорі дисциплінарні процеси та офіційний глобальний календар - елемент, якого сьогодні не забезпечує жодна організація.

Гравець у центрі: безпека, професійна кар’єра та права

Леонардо Каварже Мартінс наполягає на принципі, який вважає безумовним:

"Гравець - головний герой покеру, але 25 років його трактували лише як клієнта".

Його план спрямований на те, щоб змістити фокус - дати покерному спортсмену права, захист, дисциплінарний кодекс та визнану спортивну кар’єру.

Проєкт включає:

• протоколи захисту гравця,
• стандарти спортивної доброчесності,
• етичні норми для арбітражу,
• механізми вирішення спорів.

Сьогодні ці питання надто залежні від доброї волі операторів.

"Без прав і без структурного захисту не існує жодного виду спорту".

Найамбітніший елемент - створення справжньої професійної структури: офіційні рейтинги, здобуття федеративних балів, глобальний рейтинг та спортивні титули, визнані на міжнародному рівні. 

Мартінс запевняє: це не означає ліквідацію приватних комерційних серій.

"Комерційний покер може рости далі, але нам потрібен спортивний покер, який представлятиме спільноту".

Виклик століття: покер як світовий вид спорту

Леонардо наголошує, що WPF не створювали для конкуренції з операторами чи серіями.

"Йдеться не про те, щоб когось замінити. Йдеться про те, щоб упорядкувати те, що вже існує".

Завдання справді колосальне: покер розподілений між тисячами юрисдикцій, з різними законами та без єдиного органу, здатного узгодити спільні інтереси.

WPF співпрацює з національними асоціаціями та федераціями, щоб створити основу для діалогу з урядами та олімпійськими комітетами від імені всього покерного світу. Головна мета проста й водночас грандіозна: домогтися міжнародного визнання покеру як виду спорту.

"У момент, коли покер буде зрозумілий як спорт, усе зміниться. Зміниться доступ, регулювання й інституційна повага".

На думку Мартінса, ця місія сьогодні актуальніша, ніж будь-коли. З огляду на глобальне зростання онлайн-покеру, професіоналізацію тисяч гравців та зростання ролі цифрової екосистеми, потрібен орган, який би захищав, регулював і представляв покер як сучасний спорт.

"Якщо ми не зробимо цього зараз, ми втратимо шанс визначити власне майбутнє".

Пропозиція WPF вперше формує концепцію, реалізація якоїсь колись здавалася неможливою: покер як глобальний вид спорту - із єдиними правилами, національним представництвом, міжнародним визнанням і структурою, у якій гравців трактують як спортсменів, а не клієнтів.