Скільки насправді заробляють хайролери: Матеос назвав ROI світової еліти

На початку року Стівен Чідвік, який нині посідає друге місце у світовому рейтингу за призовими в живих турнірах, відповідаючи на запитання користувачів Reddit , оцінив свій реальний чистий прибуток за кар'єру приблизно у $5–10 млн. І це при тому, що загальна сума його турнірних призових тоді перевищувала $76 млн.

Ця різниця добре демонструє те, чого не враховують рейтинги The Hendon Mob: витрати на байіни, продані частки, свопи та інші складові фінансової кухні професійного покеру.

За кілька тижнів після відповіді Чідвіка соцмережами розлетівся інший показовий епізод. Під час Onyx High Roller Series на Кіпрі Жоан "YoH ViraL" Гільбер прямо за столом запитав Адріана Матеоса, скільки з його тодішніх приблизно $54 млн турнірних призових насправді були чистим прибутком.

Прямої відповіді іспанець не дав. Натомість із посмішкою віджартувався:

"Більше, ніж у Стівена Чідвіка".

Відтоді турнірні призові Матеоса зросли ще на понад $15 млн і вже наближаються до $70 млн. А у великому інтерв'ю YouTube-каналу Winamax Póker іспанець повернувся до теми грошей у хайстейксах. Цього разу розповів про реальний ROI найкращих гравців світу, необхідний банкрол для турнірів за щонайменше $100,000, продаж часток та пояснив, чому двоє хайролерів із десятками мільйонів призових можуть насправді заробляти зовсім різні гроші.

"Це неправда": Матеос не погодився з Негреану

Однією з відправних точок розмови стала теза Даніеля Негреану про те, що сучасні хайстейкс-турніри нібито не є прибутковими.

Реакція Матеоса була категоричною:

"Це неправда".

Іспанець одразу наголосив, що дуже поважає Негреану, назвавши його найвідомішим амбасадором покеру, легендою та однією з найважливіших людей для гри. Однак саме щодо економіки сучасних хайролерів, на думку Матеоса, канадець помиляється.

"Ці слова Негреану йдуть від людини, яка цього не знає. У цих заявах він просто помиляється".

Матеос пояснює це тим, що Негреану грає лише окремі хайролери, переважно у США, та не подорожує міжнародними серіями настільки активно, як регулярні учасники найдорожчих турнірів світу. Відповідно, на думку Адріана, він не має повної картини їхньої внутрішньої економіки.

З оцінкою Чідвіка Матеос, навпаки, значною мірою погоджується.

"Це досить цікава дискусія, і добре, що він чесно назвав цифри. Я справді думаю, що ці цифри правдиві".

Скільки насправді заробляють найкращі хайролери

Ключовим показником у цій дискусії є ROI – співвідношення прибутку до вкладених у турніри грошей.

За оцінкою Матеоса, навіть серед хайролерів далеко не всі демонструють значний плюс на дистанції. Гравців із ROI понад 5%, за його словами, не так багато.

Однак на самій вершині ситуація зовсім інша.

"Я думаю, що еліта може доходити до ROI 20–30%. А між цими значеннями розташовуються всі плюсові гравці".

Саме тут, на думку Матеоса, виникає одна з головних ілюзій хайстейкс-покеру. Для стороннього спостерігача два професіонали, які регулярно грають турніри за $50,000 або $100,000 і мають мільйони доларів призових, можуть здаватися гравцями приблизно одного рівня.

Насправді один із них може мати ROI близько 20%, тоді як інший – грати в нуль або навіть мати показник близько −2%.

"Між двома професіоналами може бути дуже велика різниця в рівні".

Парадокс полягає в тому, що навіть середній регуляр турнірів за $100,000 за мірками всього покерного світу залишається надзвичайно сильним гравцем. Щоб узагалі дістатися таких лімітів, йому зазвичай довелося багато перемагати на попередніх рівнях.

Але на самій вершині навіть невелика різниця у майстерності починає коштувати величезних грошей.

Покерна піраміда

Матеос описує сучасний хайстейкс-покер як своєрідну фінансову піраміду.

"Покер – дуже пірамідальна гра, особливо на хайстейксах, де більшість грошей іде до вершини піраміди".

Саме тому його власною метою завжди було не просто залишатися плюсовим професіоналом, а перебувати якомога ближче до вершини.

"Якщо ти в еліті, заробітки набагато вищі, ніж якщо ти середній регуляр".

Водночас ROI не є сталою величиною для будь-якого турніру. На нього впливають структура, тривалість рівнів, рейк та склад поля. Що більше рекреаційних гравців і що краща структура, то більше можливостей у сильного професіонала реалізувати свою перевагу.

Матеос порівнює це з тенісом. Коли Карлос Алькарас виходить на корт проти 50-ї ракетки світу, різниця в класі зазвичай одразу простежується під час матчу.

У покері все інакше. Найкращий гравець світу може регулярно програвати умовному №50 через дисперсію, а реальна перевага проявляється у сотнях маленьких рішень.

"Це фолд, який ти зробив тут, трохи більший вельюбет там, кращі сайзинги, краща стратегія ICM, трохи краща гра в хедзапі".

Окремо жодна така дія не демонструє величезної переваги. Проте тисячі подібних рішень поступово перетворюються на суттєву різницю в ROI.

Чому Матеос грає тільки NLHE

З цією ж "пірамідою" Матеос пов'язує ще одну особливість своєї кар'єри. На відміну від багатьох супер-хайролерів, він не розпорошується на Омаху та змішані ігри, а спеціалізується на Безлімітному Холдемі.

І це свідомий вибір. Безлімітний Холдем залишається наймасовішою покерною дисципліною, а великі поля, на думку іспанця, дають можливість отримувати вищий ROI. Водночас нестачі в обсязі гри він не відчуває.

"У NLH величезний обсяг. Турніри є практично щодня, постійно є поїздки, а онлайн я можу щодня грати дедалі дорожчі сесії".

Але головний аргумент знову стосується конкуренції на вершині.

"Конкурувати з найкращими гравцями світу непросто".

Якщо суперники концентруються на одній дисципліні та постійно її вивчають, спроба паралельно опановувати кілька інших форматів неминуче забирає час. Тому принцип Матеоса залишається незмінним ще з початку кар'єри:

"Я завжди знав, що маю працювати більше за них. Іншого секрету немає".

Причому місце в цій умовній ієрархії не гарантоване назавжди. За словами Матеоса, гравець може бути серед трьох найкращих у світі сьогодні, а через два роки не входити навіть до топ-50, якщо перестане працювати над грою з тією ж інтенсивністю.

Хто ж тоді перебуває на вершині "покерної піраміди"?

Якщо різниця між просто сильним хайролером та абсолютною елітою настільки велика, виникає логічне питання: кого сам Матеос вважає найкращими гравцями світу і де в цій ієрархії бачить себе?

На пряме запитання, чи є зараз у світі гравець, якого він однозначно вважає сильнішим за себе, Матеос нікого не назвав.

"Не знаю. Коли я граю за столом, я не вважаю, що хтось кращий за мене. Коли я сідаю за стіл, я думаю, що можу конкурувати з усіма".

Водночас іспанець не проголосив себе беззаперечним №1. На його думку, в покері практично неможливо скласти точний рейтинг найкращих, особливо коли йдеться про кількох представників абсолютної еліти.

"Справжня відповідь – "я не знаю", тому що покер змінюється, і змінюється часто. Я вважаю себе частиною еліти. Не знаю, перший я, третій, п'ятий чи десятий. Я думаю, що я один із найкращих, але не знаю, на якій саме позиції".

Причому ця умовна ієрархія, за словами Матеоса, може змінюватися навіть протягом одного року.

"Може бути, що зараз, у лютому, я топ-3, у березні – топ-1, а в листопаді – топ-4. Я не знаю".

На це впливає не лише постійна робота гравців над стратегією, а й поточна форма та впевненість. Коли результати складаються добре, простіше реалізовувати складніші й ризикованіші рішення.

"Люди працюють, люди докладають зусиль. І динаміка теж впливає: коли ти добре раниш, легше реалізовувати ризикованіші стратегії, у тебе більше впевненості".

Тому власне завдання Матеос бачить не в тому, щоб довести статус №1 у конкретний момент, а в тому, щоб постійно прогресувати й залишатися якомога ближче до вершини тієї самої "покерної піраміди".

Коли ж Адріана попросили назвати топ-5 найкращих гравців світу, іспанець виділив лише трьох.

"Я назву трьох. Для мене і я сам, і Хуан Пардо, і Жоао Вієйра перебуваємо в еліті, серед найкращих у світі".

Водночас він не стверджує, що саме ці троє посідають перші три місця у світі. Саме Пардо та Вієйру він виділяє ще й тому, що знає їхню гру значно краще, ніж гру більшості інших топових хайролерів.

"Ми навчаємося разом. Це гравці, чию гру я знаю найкраще, тому що ми провели багато годин, розмовляючи про покер".

У Матеоса, Пардо та Вієйри навіть є окрема група на трьох, де вони обговорюють стратегію, розбирають гру та намагаються вчитися один в одного.

Тому щодо рівня двох своїх постійних партнерів по навчанню Адріан висловлюється максимально впевнено:

"Я вважаю, що вони – абсолютна світова еліта NLH-турнірів".

Називати ще двох гравців заради повноцінного топ-5 Матеос не став. Натомість запропонував інший критерій, який, на його думку, добре показує реальний рівень хайролера – здатність залишатися на найвищих лімітах протягом багатьох років.

"Будь-хто, хто має кар'єру понад десять років у хайстейксах, очевидно, перебуває в еліті".

Логіка проста: якщо професіонал десятиліття регулярно грає турніри за $50,000 та $100,000, робити це, постійно програючи величезні гроші, практично неможливо.

"Якщо ти бачиш людину, яка десять років грає найдорожчі байіни, це тому, що вона виграє. Немає такого гаманця, який витримає збитки протягом багатьох років у цих турнірах".

Який банкрол потрібен для турнірів за $100,000

Конкретний розмір власного банкролу Матеос не розкрив. Натомість пояснив, чому універсальної формули на кшталт "для $100K потрібно 100 байінів" у хайстейксах просто не існує.

Насамперед важливо, яку частину байіну гравець реально оплачує власними грошима, як часто бере участь у таких турнірах і який має очікуваний ROI.

Наприклад, одноразова участь у турнірі за $500,000 принципово відрізняється від регулярного гринду подій із таким байіном. Особливо якщо гравець має стабільне джерело прибутку на інших лімітах.

Для самого Матеоса таким фундаментом став онлайн-покер.

"Я думаю, що можу більше гемблити наживо, тому що маю дуже хороші стабільні результати онлайн".

За його словами, більший онлайн-обсяг дозволяє зменшувати вплив дисперсії, а кожен рік він завершує гру в інтернеті в плюсі.

Ще один фундаментальний параметр – ROI.

"Людина з ROI 20% може гемблити більше, ніж людина з ROI 2%".

Тому й частка власного екшену Матеоса залежить від конкретного турніру. Хороша структура, слабше поле та високий очікуваний ROI дозволяють залишити собі більшу частину байіну. Сильне поле, турбоформат або високий рейк, навпаки, зменшують очікувану перевагу – а разом із нею і суму, якою доцільно ризикувати.

Саме тут у гру вступають продаж часток і свопи. Гравець може продати частину свого екшену або обмінятися частками з іншими професіоналами, зменшивши таким чином дисперсію.

Матеосу зараз це потрібно значно рідше.

"Мені вже багато років дуже добре складається. На щастя, у більшості турнірів мені вже не потрібно продавати частки, я можу залишати собі значну частину байінів".

Ба більше, якщо результати дозволятимуть, він хоче залишати собі ще більше. Свою логіку Матеос зводить до максимально простого рівняння:

"Вкладені гроші × ROI = прибуток".

Тобто заробляти більше можна двома способами: збільшувати свою перевагу над полем або вкладати більше власних грошей у турніри, де ця перевага вже існує.

То Матеос справді заробив більше за Чідвіка?

Якщо Чідвік оцінює свій чистий прибуток приблизно в 5–10% від турнірних призових, то якою є ця цифра в Матеоса?

Конкретного відсотка Адріан знову не назвав.

"У мене були дуже хороші результати. Мої ROI – одні з найвищих, принаймні серед гравців, яких я знаю, і результати в мене були дуже хорошими".

Водночас він наголосив, що результати самого Чідвіка також "неймовірно хороші".

Матеос звернув увагу й на ще одну проблему рейтингів за live-призовими: вони показують лише одну частину кар'єри професійного гравця.

"Є велика частина, якої ми не знаємо про багатьох гравців: результати в кеш-іграх, результати онлайн тощо. Усе це зрештою складається в твою кар'єру та гроші, які ти заробив за столами".

Сам Матеос говорить, що саме в турнірному покері його результати протягом багатьох років залишалися дуже сильними:

"У турнірах мені всі ці роки дуже добре складалося, і я заробив багато".

Тож точну суму свого покерного капіталу Матеос так і не розкрив. Але його відповідь добре підсумовує всю розмову про гроші на найвищих лімітах: рейтинги на кшталт The Hendon Mob показують, хто виграв найбільше призових, але не дають відповіді на значно цікавіше питання – хто насправді заробив найбільше.