"Не слідуй математиці — читай суперника": філософія покеру та життя Бріна Кенні

Брін Кенні не потребує особливого представлення. 38-річний американець добре відомий усім, хто хоча б трохи стежить за покером. Кенні — абсолютний рекордсмен світу за сумарними виграшами в живих турнірах. Саме йому належить найбільший приз в історії покеру — $20,563,324, які він отримав у 2019 році за друге місце в турнірі Triton Million for Charity. Нещодавно американець став переможцем турніру гайролерів на серії Triton Jeju, а загалом за кар’єру в живих турнірах Брін виграв понад $75,000,000.

У подкасті The Interview Брін Кенні поділився не лише історією успіху, а й тим, що ховається за цифрами та досягненнями: боротьбою з собою, переосмисленням гри, уроками, здобутими на шляху, і новими викликами — вже поза межами покерного столу.

"Щоб бути успішним, не обов’язково грати по GTO"

За словами Бріна Кенні, він завжди переслідував у покері лише одну мету — стати найкращим. На вершину рейтингу гравців із найбільшим сумарним виграшем у живих турнірах американець зійшов у 2017 році. Проте справжній прорив стався не за покерним столом, а всередині нього самого.

"Коли я почав трохи дистанціюватися від покеру, зменшив кількість хаосу та азарту, а натомість вніс у життя більше спокою та рівноваги — все одразу стало набагато кращим".

Підхід американського покериста до навчання відрізнявся від більшості колег, друзів та сучасних гравців.

"Я не проводив цілі дні з солверами, але грав щодня — для мене це був найкращий спосіб навчання. Щоб бути успішним, не обов’язково грати по GTO, ніби робот. Так, потрібно розуміти концепцію. Проте головне — адаптуватися до стилю суперника, а не сліпо слідувати математиці".

Брін Кенні наголошує, що навчання й практики недостатньо, щоб покращити свою гру — потрібно розвивати себе як особистість. На ефективність за столом впливають стан здоров’я, фізична форма, а також внутрішній стан, зокрема душевна врівноваженість.

"Життя — це постійне приниження та зростання"

Свій шлях у покері американець порівнює з постійною грою з вогнем. Покерист відзначає, що люди зазвичай бачать лише кінцевий результат — успіх, мільйонні виграші. Проте не помічають та навіть не замислюються, скільки всього потрібно пережити на цьому шляху.

"Якщо щодня граєш з вогнем, іноді цей вогонь обпалює. Люди не бачать, як ти знову і знову себе спалюєш, пробуєш нове, помиляєшся, вчишся".

Брін Кенні зізнається, що постійно аналізує, як стати кращим, але водночас намагається бути м’яким до себе.

"Щоб стати великим, потрібно пробувати. Багато що не спрацює. Але через наполегливість, віру, працю — щось обов’язково спрацює. Коли важко, важливо пам’ятати: ти перебуваєш на шляху. Потрібно вміти приймати свої помилки й не опускати руки. І найважливіше — не говорити собі негативні речі. Бо слова — це заклинання. Якщо ти кажеш: "Я невдаха", — це стає твоєю реальністю".

Попри зовнішню незворушність та впевненість, Брін визнає: боротьба всередині нього триває й досі. Проте з роками Кенні навчився повертатися у стан вдячності — саме вона, за його словами, допомагає витримати найважчі моменти.

"Життя — це постійне приниження та зростання. Зовні здається, що все легко, але це не так. Якби все було просто, то всі були б щасливі. Але це процес — прийняти все, як воно є, і рухатися далі".

"Ми живемо в час, коли всі бояться помилитися"

Уже у віці півтора року Брін Кенні міг запам’ятати 75 бейсбольних карток — і це не перебільшення. Американець згадує, що ще з раннього дитинства його памʼять працювала на повну потужність.

"Мене оточували бейсбольні картки, і я їх обожнював. Якщо подумати, все моє життя — це історія з картками. Просто з роками їхній вигляд змінювався".

Ця феноменальна памʼять згодом стала однією з головних переваг у покері. Кенні не просто фіксує технічні моменти, а запам’ятовує, як люди грають, як поводяться в різних ситуаціях, у яких емоційних станах перебувають.

"У GTO-епоху багато хто зациклюється на префлопі. Але коли справа доходить до тьорнів і риверів — вони втрачають упевненість. І саме тоді я починаю їх зчитувати".

За його словами, важливо враховувати не лише стиль гри, а й настрій гравця, етап турніру, упевненість, попередні поразки. Все це створює повну картину, яку багато хто просто ігнорує. Кенні переконаний, що одна з його сильних сторін — постійна змінність і адаптивність.

"Якщо хтось думає: "Минулого разу він зіграв проти мене так, тож і зараз зробить те саме", — він помиляється. Я завжди вчиняю по-різному. І це робить мене важким суперником для аналізу".

Ще на початку кар’єри, коли Брін грав у Sit and Go, більшість гравців зациклювалися на діапазонах та математиці. Натомість Кенні надавав перевагу розумінню основ та креативності.

"Ми живемо в час, коли всі бояться помилитися. І це стримує їхню творчість за столом. А іноді саме творчий хід — найкращий".

Він згадує, як під час обговорень роздач у великій компанії гайролерів часто мав альтернативну думку. Спершу вона викликала опір, але згодом, коли він пояснював свою логіку — думки змінювалися. Це давало впевненість у власному баченні гри.

"Я бачу гру інакше. Помічаю те, чого інші просто не помічають".

Американський покерист також дійшов висновку: якщо хочеш залишатися на топовому рівні, не можна "віддавати суперникам ключі від дверей", про які вони навіть не здогадуються.

"Вони впевнені, що відкрили всі двері. Але насправді — це лише частина. Є ще десятки інших".

Для Бріна Кенні цей принцип стосується не лише покеру, а й життя. Якщо зациклитися на поточних труднощах, легко дійти до висновку, що все погано. Але глобальна картина може виявитися зовсім іншою.

"Якщо не можеш змінити своє мислення — ти застрягаєш"

Брін Кенні порівнює покер із мозаїкою — більшість бачить лише 5–30% правди й уже переконані, що знають усе. І саме це, на його думку, заважає навчанню.

"Якщо ти переконаний, що знаєш усе — нова інформація до тебе не дійде. Треба вміти відкидати старі уявлення, щоб побачити щось нове".

У цьому контексті покерист згадує історію, яку йому розповів друг. У 70-х у Сінгапурі один трейдер навчав людей із досвідом, а інший — новачків, серед яких були гравці в шахи та Dungeons & Dragons. І лише новачки стали успішними — бо були відкриті до нового, не мали зашореності.

Цей принцип Кенні спостерігав і в покері. Він допомагав фінансово багатьом талановитим гравцям, але бачив, як вони зазнають поразки. Причина — небажання змінювати мислення.

"Якщо не можеш змінити своє мислення — ти застрягаєш".

Зараз Брін переконаний: якби навчав розумних шахістів чи гравців у Magic: The Gathering, вони стали б найкращими гравцями у світі.

"Це найкращий курс, який не викладають у жодному університеті"

Американський покерист дотримується принципу: якщо життя щедре до тебе — ти маєш бути ще щедрішим у відповідь. Він каже, що з дитинства відчував підтримку, любов і віру в себе. І тепер вважає своїм обов’язком передати це далі.

Для нього покер — це лише перша гора, яку вдалося підкорити. Наступна вершина — бізнес. А за нею — третя: створення сталих благодійних систем, здатних змінювати життя людей.

"Моя мета — не просто роздавати гроші, а створити проєкти, які допомагають людям зростати".

Початок бізнес-шляху виявився складнішим, ніж Кенні очікував. Реальність виявилася непередбачуваною, повною помилок і викликів. Проте Брін вважає це найкращим університетом у світі — навчанням, яке можливе лише через досвід.

"Я припустився купи помилок. Але це — найкращий курс, який не викладають у жодному університеті".

Головною рушійною силою залишається його велика мета — змінити світ. Саме вона надає сили підійматися після падінь та продовжувати рухатися далі.

"Я пообіцяв собі: зроблю все можливе, щоб внести більше любові, світла й натхнення у цей світ".

"Ми всі — дорослі діти, які несуть свій біль"

Брін Кенні також поділився ідеями з книги Raising Lions (“Як виховати лева”) Джо Ньюмана, яка справила на нього сильне враження. У ній ідеться про розвиток дітей і пояснюється, що емоційна незрілість у дорослому віці часто є наслідком неналежного виховання.

"Діти народжуються в стані всемогутності, але мають перейти до взаємозалежності. Якщо розвиток порушується — вони застрягають. І тоді ти маєш справу з дорослою людиною, яка емоційно — трирічна дитина".

Американський покерист відзначає, що багато батьків живуть у стресі, не мають внутрішнього ресурсу й замість підтримки дають дітям таблетки та вибір без меж. І це лише множить хаос.

"Замість того, щоб давати дітям заспокійливі ліки та величезний вибір, потрібно ставити межі — і тоді вони відчуватимуть себе в безпеці. Ми всі — дорослі діти, які несуть свій біль. І саме тому так важливо не мститися, не судити, а вибудовувати в собі любов та гармонію".