Купив цукерок на $10,000: як змінилося життя Джонатана Тамайо після перемоги на WSOP

Джонатан Тамайо мав у своєму активі кілька перемог на WSOP Circuit та понад $2,000,000 призових, здобутих у живих турнірах. Проте по-справжньому прогримів у 2024 році, коли подолав рекордне поле з 10 112 гравців та виграв Головну подію Світової серії покеру, а разом із нею - і $10,000,000.

До речі, цього року Тамайо теж зіграє у Main Event. І що найцікавіше - участь у турнірі йому обійдеться лише в $160: саме стільки коштував байін турніру WSOP Online All-In Flipament, у якому Джонатан виграв квиток.

За тиждень до початку захисту титулу Тамайо став гостем подкасту Life Outside Poker. Зібрали найцікавіше - далі в матеріалі.

Про сумнозвісний фолд з кишеньковими дамами на WSOP Main Event

Це був бабл фінального столу. Залишалося 10 гравців. Під час технічної паузи Дом (Домінік Ніцше - прим. ред.) підійшов до мене й пояснив ситуацію. Він прикинув, що мій стек коштує приблизно $1,600,000, якщо просто пересидіти. Якщо подвоїтись - $1,900,000. Якщо вилетіти просто зараз - $800,000.

Він сказав, що більшість ситуацій, у яких я маю грати, - це лише королі й тузи. Захищати великий блайнд - точно ні. Якщо хтось відкривається, мій хід - або пуш, або фолд.

Коли отримав кишенькових дам, у голові виникла суперечка. Кажу собі: якщо зараз не скину карти, відійду від стратегії й зіграю інакше - почну приймати емоційні рішення. А це найгірше, що можна робити в покері.

Пізніше в інтернеті цю ситуацію розбирали багато разів, і всі дійшли висновку: я просто викинув на вітер $110,000–$120,000 еквіті. Проте тоді мені здавалося, що я зробив правильний хід. Людські підрахунки неідеальні - от чому комп’ютери сильніші. Ми думали, що вчинили правильно. Але очевидно, що це було не так. Зараз, якби грав заново - точно пушив би.

І ні - це не було лише про бажання вийти на фінальний стіл. Хіба хтось пам’ятає, хто посів восьме місце, скажімо, у Головній події 2014-го? Або хто був другим? Пам’ятають чемпіонів - і то не завжди. А от гроші - вони залишаються. Є така фраза: “Гроші щастя не приносять, але вирішують багато проблем”. Це правда.

Про страх великих рішень і психологічні пастки

Коли гравці вперше потрапляють у такі ситуації з високим тиском, їм, звісно, дуже важко. Я неодноразово опинявся в подібних моментах раніше, тому трохи звик. Але навіть тоді, на Головній події, у мене пульс тривалий час тримався на рівні 110–120 ударів на хвилину - це вже не зовсім нормально. Проте це адреналін. Перший раз завжди найважчий. У десятому Main Event ти вже такий: "Окей, ми знову тут."

Люди бачать ці величезні виплати й панікують - особливо коли призові перевищують їхню річну зарплату. Багато хто боїться вилетіти, бо хоче "отримати свої гроші" - розвагу, досвід, щось на згадку. Але це заважає їм максимізувати еквіті. Це типово. Я й сам так робив. Мозок починає рахувати: "$15,000 - це на це, $10,000 - на те..." - і ти забуваєш, що є оптимальна стратегія.

Ось тобі приклад. Якось репортери ходили по залу з гіпотетичним запитанням: "Вісім гравців пішли олін перед вами, у вас тузи, ви на BB. Чи зробите ви кол?" І багато хто відповідав: "Фолд". Бо "ще буде кращий спот". Але де ще ти отримаєш шанс на 20% еквіті однією роздачею? Це величезна перевага, але люди її уникають через страх.

Якщо йдеться про суму, яка змінить твоє життя - окей, бери гроші. Але якщо вибір між $1500 і $5000 - і ти береш $1500, щоб уникнути стресу... Так, це гроші, але вони не змінюють твоє життя. Просто дають короткострокове полегшення. Люди часто жертвують довгостроковою вигодою заради короткострокового комфорту. Це психологічний бар’єр, який треба подолати.

Про перші покупки після виграшу $10,000,000

Після перемоги я придбав Jelly Bellies - цукерки на $10,000. Ще купив кілька нових ключок для гольфу - я ж великий фанат цієї гри. Але загалом - нічого особливого: ні нового будинку, ні машини. Бо в мене вже є житло і цілком нормальна автівка з 2019 року.

До речі, ці $10,000,000 - це сума до податків. Після сплати залишилося приблизно 60%. А ще я продав долі Дому. Хто знає, що він зараз із цим робить. Плюс довелося заплатити податок навіть із вартості браслета - ще один пункт витрат. Тож, якщо все чесно порахувати - так, я став багатшим, ніж був раніше. Але я не купив чотири Ferrari. Бо як тільки ти купуєш чотири Ferrari - дуже швидко можеш збанкрутувати. А я хочу, щоб ці гроші протримались довше.

Турніри з дуже високими байінами - це теж не для мене. Надто шалені дисперсії. Можна легко витратити мільйон за рік. А я не хочу витрачати мільйон на байіни. Деякі гравці після великої перемоги починають продавати 60% у кожному турнірі - я не хочу бути серед них. Наприклад, на турнір Mystery Bounty за $10,000 я продав 50% - мені комфортно ризикувати $5,000. Можу спокійно грати всі івенти по $1,500. А от гайролерські турніри - не моє. Я спробував, але мені просто нецікаво. Поля занадто сильні. Я краще зіграю масовий турнір за $1,500 - і якщо дійду далеко, то з точки зору призових це вже буде той самий івент за $25,000, тільки зі слабшими суперниками.

Про ймовірність перемоги

Хто з мого кола друзів наступним виграє Головну подію? Зі мною в кімнаті проживало ще троє. Джо Маккіхен вже виграв Main Event у 2015-му. Ліам Геннон не планує брати участь у цьому турнірі - тому він не рахується. Залишається Дежуанте Александер. Він каже, що тепер зобов’язаний виграти протягом 5–10 років, бо почувається неповноцінним. Проте, якщо подумати… Я ж теж можу виграти ще раз.

Якось порахував: виграти два Main Event поспіль - це все одно легше, ніж виграти в Powerball (американська лотерея. - прим. ред.). Якщо шанс виграти один мейн - 1 на 9000, то виграти двічі - 1 на 81 мільйон. А в Powerball - 1 на 170 мільйонів. Ми просто не вміємо осмислювати малі ймовірності. Стати президентом США - ще менш імовірно. Але все одно - я один із 49, хто виграв Main Event. Це нереальне щастя.

Якщо заходиш у турнір з установкою "я виграю цей турнір", то найімовірніше - ні. Навіть якщо в тебе три входи на поле з 5000 гравців, шанс - 1 на 1000.

Про навчання та поради молодим

Я не читаю книжок. Зранку приблизно годину просто "залипаю" в телефон - щоб прокинутись. Потім, після гри, читаю новини, дивлюсь роздачі, які мене зацікавили, можу щось занотувати в телефон. Іноді гляну відео на YouTube - і все. Я ніколи не був "читачем". Я люблю швидкий візуальний контент. Щось на кшталт: "О, цей чувак кинув черевик у повітря - і його вигнали з Головної події". Отакий формат - це моє.

Навчанню я приділяю 20–30 хвилин на день. Їду з Маккіхеном у машині - обговорюємо якісь ситуації, цього достатньо. Бо якщо себе перевантажити - нічого не запам’ятаєш.

Яку б пораду дав собі молодому? Знайти одне, в чому ти реально хороший - і розвиватися в тому напрямку. Якби я зробив це раніше, то став би прибутковим гравцем значно швидше. Це класична дилема: бути експертом в одному чи середнячком у всьому. Якщо ти справді крутий у чомусь - тебе шукатимуть. Якщо ти просто "нормальний” - тебе не шукатимуть ніде.

А мій улюблений життєвий урок із покеру - піклуйся насамперед про себе. Люди часто погоджуються на погані стейкінгові угоди з жалю чи через знайомства - а потім залишаються без грошей. Спочатку забезпеч себе і близьких. Якщо маєш надлишок - допомагай іншим. Але не віддавай життєво важливі ресурси просто так - бо в результаті постраждаєш саме ти.