Алекс Фоксен: «Для мене турніри за $600 і за $100,000 — це просто різна ціна пазлів»

Алекс Фоксен — один із найуспішніших турнірних гравців сучасності, який цього літа знову опинився серед претендентів на звання «Гравця року» WSOP. 

Після завершення Світової серії американець розповів журналістам CardPlayer про свою боротьбу за рейтинг, великі реентрі, життя з Крістен Фоксен та своє ставлення до шотклоку в Main Event.

— Ти один із лідерів гонки за звання «Гравця року» WSOP . Ти заздалегідь планував боротися за перемогу чи вирішив іти до кінця після вдалого старту?

— Ні, звичайно, нічого такого я не планував. Ця гонка відбувається сама по собі, а я просто граю певні турніри відповідно до свого розкладу. Звісно, я буду радий перемогти, тим більше що мій турнірний графік цілком дозволяє боротися за перші місця на кожній серії.

Ближче до кінця, коли шанси на перемогу стають цілком реальними, я можу зіграти кілька турнірів, яких спочатку не було в планах. Але грати щодня заради «Гравця року» — точно не мій варіант. Відпочинок для мене дуже важливий, адже я хочу грати кожен турнір на максимумі своїх можливостей.

— Підсумок гонки вирішуватиметься на WSOP Paradise, де буде багато дорогих турнірів. Це дає тобі якусь перевагу?

— Звичайно, для мене це плюс. Мої основні конкуренти — Шон Діб , Кіхара та Джош Ар'є — набирають основну частину очок у мікс-іграх. Жоден із них не є регулярним гравцем у хайролерських турнірах. Думаю, у мене є відчутна перевага.

— Нещодавно точилася активна дискусія щодо того, що на звання «Гравця року» можуть претендувати лише ті, хто завершив серію в плюсі. Ти з цим згоден?

— Я з цікавістю спостерігав за цією дискусією. З одного боку, це цілком обґрунтована вимога. Але я розумію, чому таке правило сподобається далеко не всім.

Є, наприклад, Майкл «Texas Mike» Мончек , який останніми роками також бореться за перемогу. Але він набирає очки не лише завдяки хорошій грі, а й завдяки олінам навмання та мультитейблінгу. На мою думку, за це не варто вручати нагороду «Гравець року».

З іншого боку, для покеру добре, що є гравці, готові робити по три-чотири входи в кожному турнірі. Вони вкладають чимало грошей у покерну спільноту. Подібні обмеження можуть відбити у них бажання це робити, а мені б цього не хотілося.

Є й інша проблема. Гравець може зіграти найдорожчі турніри — за $250,000, $100,000 і $50,000, програти в них мільйон доларів, а потім виграти три браслети в чемпіонатах по $10 000, наприклад у NL 2-7, стад та NLHE 6-max. Такий результат цілком заслуговує на звання «Гравця року», але цілком можливо, що загалом серію він завершить у мінусі.

Тому я сам не впевнений, чи потрібно вводити обов'язкову вимогу щодо прибутковості. Можливо, варто подумати, як ускладнити життя гравцям, які «купують» стеки, хоча особисто я не вважаю це чимось жахливим.

Після закриття реєстрації в турнірі залишається близько 40% поля, і з цього моменту все одно доведеться грати в покер. Ніхто не гарантує перемогу, навіть якщо на момент закриття реєстрації в тебе буде п'ять стартових стеків.

Тому, навіть якщо виграє Texas Mike або хтось на кшталт нього, це буде цілком заслужено. Після закриття реєстрації вони перебувають у рівних умовах з усіма іншими учасниками.

Ідеальним варіантом було б вираховувати очки за кожен реентрі. Не знаю, як саме це організувати, але, думаю, це краще, ніж вводити обмеження щодо прибутковості.

— Шон Діб після цієї дискусії опублікував свої результати , щоб підтвердити, що завершив серію в плюсі. Ти б показав свої результати?

— Так, без проблем. Тим більше, це вже зробили у Twitter.

— Ви з Крістен стали першою подружньою парою, якій вдалося виграти браслети у відкритих турнірах. Таке партнерство, напевно, не лише допомагає, а й створює додатковий тиск?

— Я вважаю, що спільне життя з топовим гравцем — це неймовірне везіння. Покер — своєрідна професія, яка висуває високі вимоги як за столом, так і поза ним.

Те, що поруч зі мною людина, яка перебуває на тому ж рівні й розуміє всі тонкощі цієї професії, — на мою думку, унікальний досвід, який випадає небагатьом.

— Влітку ти вийшов у два фінальні столи поспіль — спочатку в турнірі за $600, а потім за $100 000. Важко було перебудуватися?

— Для мене немає різниці між турнірами за $600 і $100,000. Це мій підхід до покеру в цілому й до турнірів зокрема: суми, які розігруються, ніяк не впливають на мої рішення.

Я орієнтуюся на глибину стеків, стиль суперників, структуру, свою позицію та динаміку. Бай-ін іноді може впливати на гру моїх суперників. Якщо я це помічаю, то роблю відповідні підлаштування.

Для мене все зводиться до досить простого аналізу: який діапазон у суперника? Як він розігрує певні руки? Які висновки про його діапазон можу зробити за його ставками? Як мені максимально вигідно використати всю цю інформацію з урахуванням моєї руки та діапазонів?

Звичайно, поле в турнірі за $600 сильно відрізняється від турніру за $100 000. Моя гра та стратегія також змінюватимуться. Але з розміром бай-іна це ніяк не пов'язано. Я збираю ті самі пазли, просто в них різна ціна.

— У розпал Main Event організатори без попередження додали шотклок. Як ти до цього поставився?

— Думаю, шотклок у Main Event — це неминуче. Приблизно як анте на великому блайнді. Коли обмеження часу на роздуми нарешті стане стандартом, ми будемо дивуватися: чому на це знадобилося стільки часу?

Для мене грати в покер без шотклоку — це повна нісенітниця. Я впевнений, що з часом так думатиме майже кожен гравець.

Усі хайролерські турніри вже давно проводяться з таким правилом. Коли я приїжджаю на звичайні серії, гра іноді перетворюється на катування. Деякі учасники відверто зловживають відсутністю цього правила.

У Main Event це особливо помітно. Водночас, поки все відбувається в рамках правил, я проти суворих покарань для гравців.

Нехай не з першого дня, але в якомусь форматі шотклок у Main Event необхідний. Нам просто не вистачить досвідчених дилерів і виникне безліч логістичних проблем, якщо встановити його одразу на всіх столах.

Але грати без шотклоку на сьомий, шостий і навіть п'ятий день — це безглуздя. Тому я повністю підтримую організаторів у цьому питанні.

Кажуть, що шотклок насамперед вигідний регулярам. Я в цьому не впевнений. Усе дуже індивідуально. На мою думку, він вигідний усім.

Є регуляри, які починають грати гірше під тиском часу, а деякі любителі, навпаки, почуваються більш розкуто.

Чесно кажучи, взагалі неважливо, хто саме отримає перевагу. Правила запроваджують не для того, щоб спростити життя одному гравцеві та ускладнити іншому. Вони потрібні для того, щоб ігровий процес був максимально позитивним, приємним і справедливим для всіх.

Питання в тому, що добре для покеру, а не кому це вигідно. І щодо шотклоку все очевидно.